НАД КОДАЦЬКИМ ПОРОГОМ



Категории Адрiан Кащенkо ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал (про гетьмана Сулиму) 1 Ще до Богдана Хмельницького, а саме 1635 року, був на Запорозькiй Сiчi за кошового отамана Iван Сулима. За молодих лiт Сулима козакував, брав участь у походах гетьмана Сагайдачного. Ще тодi й прославився. Та пiдчас морського походу на Цареград потрапив у турецький полон. Зрадiвши, що захопили свого лютого ворога, турки вiддали Сулиму на галери. Одного разу поблизу грецьких берегiв вiн, залишившись без догляду, розбив своï кайдани, заколов сонного ключника, забрав ключi, вiдiмкнув усiх невiльникiв. Взявши у полон 300 туркiв, вони вирушили до iталiйських берегiв. Прибувши на iталiйськi землi, Сулима подарував Папi Римському галеру з бранцями i цим прославив своє iм'я. В той час в Украïнi йшла боротьба з турками. Гетьман Сагайдачний врятував оточене турками польське вiйсько пiд Хотином. Але поляки, побоюючись сили козакiв, стали пiсля того всякi утиски козакам чинити. Вони збудували над Кодацьким порогом мiцну фортецю, щоб перешкоджати поневоленому украïнському людовi тiкати од панiв на Сiч, а запорожцям виходити з Сiчi на Украïну та нагадувати нещасним про те, що на свiтi iснує воля. Залишилось або скоритись, або битися з поляками на смерть. Сулима, який вже став тодi на Сiчi кошовим, вибрав останнє. Передусiм вiн поïхав зi своïм побратимом Павлюком на власнi очi подивитись, що робиться в Кодаку. Вони побачили гнiтючу картину: кiлька тисяч грабарiв, зiгнаних з Украïни, пiд керiвництвом французького iнженера Боплана копали рови, будували стiни й башти, а навколо чатували кiлька полкiв польського вiйська. Сулима зрозумiв, що вiйсько тут не тiльки для того, щоб охороняти грабарiв, i обурився: Нехай вражi ляхи будують, поки ïхня сила, а тiльки не буду я козаком, коли не зруйную оту паскудну ïхню будiвлю! Кошовий отаман знав, що, зруйнувавши Кодак, доведеться воювати з Польщею, але для цього потрiбне було добре озброєне вiйсько. Щоб здобути на це грошi, вiн надумав йти морем на пишний у тi часи турецький город Азов. Скликав Сулима запорожцiв на раду: Пiдемо зi мною Чорним морем погуляти та запалимо люльки аж у Азовi турецькому! За два тижнi козаки збудували для походу пiвсотнi козацьких човнiв — чайок. Перед походом Сулима зiбрав двi тисячi козакiв i оглянув усе вiйсько. Велична й могутня була постать запорозького ватажка. Засмалене вiтрами обличчя з великими блискучими очима та пишними над ними бровами одбивало завзяттям; довгi вуса й сивий оселедець скрашали обличчя ознаками досвiду й спокою, а срiбна булава, що блищала у його дужiй руцi, нагадувала всiм про велику владу запорозького кошового отамана. Впевнившись, що все добре впорядковано, помолившися Богу, Сулима дав наказ вiдпливати. Через два тижнi козаки прибули до Дону. Сам Сулима поïхав на власнi очi обдивитися оборону Азова. Роздивившись та помiркувавши, вiн роздiлив своє вiйсько на три частини. Перша, на чолi з Бурляєм, мусила потопити турецькi галери, третя, з Павлюком, — невiльникiв по льохах шукати та на свiт Божий випускати. Асам отаман з другою групою взяв на себе напад на мiсто. Рубалися козаки з бусурманами на галерах, рубалися й у мiстi, а тут ще вибiгли на них яничари з Азовського замку. Смiливiсть та вiдвага козакiв, якi несподiвано налетiли на туркiв, допомогли ïм перемогти. 2 За цей час Кодацьку фортецю було вiдбудовано, i коронний польський гетьман Конецпольський, прибувши до Кодака, справляв там пишний бенкет, пiсля якого, оглядаючи фортецю, глузливо похвалявся, що козацькiй сваволi прийшов край. Фортеця й справдi була мiцною. Французький iнженер Боплан постарався: глибокi, як провалля, були круг Кодака рiвчаки; мов добрi скирти, були за рiвчаками вали, а по тих валах ще була висока дубова засiка з вiкнами й дiрками для гармат i рушниць. Брама в Кодаку була тiльки одна, й дуже мiцна, залiзом кована, а обабiч брами стояли двi башти, збитi з мiцних дубових кряжiв. Зi сходу й з пiвдня фортецю захищали кручi Днiпра, з пiвночi — глибокi байраки, з заходу ж був рiвний степ, що на ньому можна було далеко бачити ворогiв, i з цього боку фортеця мала найглибшi рiвчаки, найвищi вали i найбiльше по стiнах гармат. Дивлячись на всi цi укрiплення, козаки спохмурнiли. I тiльки один сотник, Богдан Хмельницький, засмiявся: Все те, що людина може збудувати, людина може й зруйнувати! Пiсля бенкету в Кодаку зашумiла Сiч Запорозька — то повернувся туди зi своïм вiйськом Сулима з думкою зруйнувати Кодак. На радi козацтво одностайно обрало Сулиму за гетьмана, i невдовзi новообраний гетьман повiв Запорозьке Вiйсько на Кодак. Темноï ночi козаки оточили фортецю, i тiльки чутно було пугукання сичiв. То передавався вiд куреня до куреня сигнал про наступ. Навколо Кодака збилася буча. Козаки стрiляли вартових, тягли драбини до стiн, лiзли через засiки. Та поки польськi жовнiри отямилися, у фортецi вже палали засiки й будинки, i велике полум'я освiтило криваву боротьбу братнiх народiв, що не хотiли порозумiтися й жити в злагодi... Через два тижнi пiсля взяття Кодака Сулима зiбрав своє вiйсько, готуючись до походу на полякiв. Гетьман виступив перед козацтвом з промовою: Прийшов час, щоб визволити нам рiдну неньку Украïну з лядськоï неволi, а православну вiру — вiд загибелi. Конецпольського приголомшила звiстка про зруйнування Кодацькоï фортецi, адже вiн похвалявся на всю Польщу, що Кодак — фортеця необорима. Зруйнування фортецi коронний гетьман сприйняв як особисту образу i завзявся звести зi свiту Сулиму. Узявши добре польське вiйсько та шiсть тисяч реєстрових козакiв, що саме повернулися з — за Нiману пiсля вiйни зi шведами, коронний гетьман рушив назустрiч запорожцям. На той час Сулима вже звiльнив Чигирин, Черкаси, Корсунь i теж зiбрав чимале вiйсько. Зустрiлися обидва вiйська за Корсунем, але битися не поспiшали. Коронний гетьман зрозумiв, що становище його дедалi гiршає, i надумав перемогти Сулиму зрадою. Призвавши до себе старших з реєстрових козакiв, вiн запевнив ïх, що не буде проливати братньоï кровi i збереже життя запорожцям, якщо вони зрадою вiзьмуть i приведуть до нього Сулиму. За це Конецпольський обiцяв надати реєстровикам нових прав i збiльшення козацького реєстру. Козацькi старшини прийшли до гетьмана Сулими i сказали, що разом зi своïми козаками переходять до нього. Сулима повiрив зрадникам i дозволив шести тисячам реєстрових козакiв увiйти до свого табору. Вночi старшини зв'язали його i вiдвезли до Конецпольського. Звiдти Сулиму вiдправили до Варшави. Навiть польському королю шкода було страчувати козацького гетьмана, адже вважався Сулима окрасою й славою християнських народiв у боротьбi з бусурманами. Та польськi пани вимагали його смертi, бо через нього повстанцi — селяни поруйнували ïхнi маєтки. Врешт — решт король мусив скоритися панськiй волi. Одного ранку привели зв'язаного Сулиму на майдан у Варшавi. Та без страху легендарний гетьман вийшов на страту, сподiваючись, що розбрат мiж украïнцями й зрада минуться i мiж ними запанує єднання. Останнiми його словами, зверненими до натовпу панiв, були: Прощавайте, панове, тасподiвайтеся лиха, бо моя кров вам дурно не минеться! Покотилася пiд блискучою сокирою ката голова славного сина Украïни. Схаменулися згодом тi, що ïï продали. Одурив ïх Конецпольський, сказавши, що й волос не впаде з голови Сулими, одурив вiн i ïх самих, обiцяючи права й ласку короля: нiчого вони не отримали. Проте кров славного козацького гетьмана пролилася недарма. Через дванадцять рокiв пiд проводом Богдана Хмельницького запорозькi й реєстровi козаки разом виступили на боротьбу за права й волю свого народу. Багато разiв переходив Кодак з руки у руки, аж поки усе минуло i лишився тiльки один живий свiдок — Кодацький порiг, що й досi тужить за дiтьми волi та спiває про минуле...

Метки НАД КОДАЦЬКИМ ПОРОГОМ, АДРIАН КАЩЕНКО, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, ЛIТЕРАТУРА XX СТОРIЧЧЯ, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
НАД КОДАЦЬКИМ ПОРОГОМ